Багатий бідного не знає.
Багатий їсть, коли що схоче, а вбогий — коли що трапиться.
Багатий на лати та на дрібні сльози.
Багатий ходить до бідного літом, а бідний до багатого взимі.
Багатій не дивиться, чим убогий живиться.
Багато я маю, аж три клуні хліба, в одній—вітер, в другій — мак, а третя стоїть так.
Багатому життя, а бідному виття.
Багатому і в будень свято, а вбогому і на паску піст.
Багатому і під гору вода тече, а бідному в долині треба криницю копати.
Багатому свято, а бідному діла багато.
Багатому щастя, а вбогому трясця.
Багач їсть у середу лучче, як бідний у Великдень.
Багач не відає, що бідний обідає.
Багач норовить, як би бідного з ніг збить.
Багач ся дивує, чим бідний діти годує.
Багачеві прибиль, а біднякові загибель.
Без грошей розуму нема.
Без кожуха бере скруха.
Без ума не накормить і сума.
Бідне на сорочку старається, а багатий і кожуха цурається.
Бідний з праці аж рветься, а багатому черево дметься.
Бідний носить, що може, а багач, що хоче.
Бідний хитрий на видумки, а багач на гроші.
Бідним і на тім світі на панів робить: пани будуть у котлі кипіть, а бідним дрова носить.
Бідність — не гріх, а до гріха доводить.
Бідність і мудрість смиряє.
Бідність краде, а нужда бреше.
Бідність не бере ні чести ні ума.
Бідність не гріх, а неволя не сміх.
Бідність не порок.
Бідному куди не кинь, то все догори діркою.
Бідному куди не кинь, то все латкою наверх.
Бідняк робить, а багачеві родить.
Бідняки потіють, а пани з того жиріють.
Біле — не біле, аби воду виділо.
В однім кармані смеркає, а в другім світає.
В одному кармані пусто, а в другому нема нічого.
Весілля три дні, а цілий вік злидні.
Він так живе, що й собаки нема.
Вітром підбито, а морозом підшито.
Встав, підперезався та й зовсім зібрався.
Всяка одежина бідному личить.
Голий підперезався та й зовсім зібрався.
Голий розбою не боїться.
Голого пояс не зігріє.
Голодній кумі й хліб на умі, а неголодна й про книші забула.
Голої вівці не стрижуть.
Голому й розбій не страшний.
Голота вилізе з болота.
Голота не боїться ні дощу, ні болота.
Голота не боїться ні тучі ні грому.
Голь на видумки хитра.
Горіли дрова жарко, було й у бані парко, а дров не стало і все пропало. Коли було всього доволі, жилося гарно, а як не стало, то й життя пропало.
Гроші йдуть до багатого, а злидні до бідного.
Де злидні за столом, там згода біля порога.
Де один панує, там сотня бідує.
Де тонко, там ще й рветься.
Дожився: штани одні, а сорочок ще менше.
Живемо добре, горя в людей не позичаєм.
Живу, як горох при дорозі, хто не йде, той і рве.
З голого, що з мертвого — нічого не візьмеш.
З голого, як з святого, не візьмеш нічого.
З миру по латці — голому свитка.
З миру по нитці — голому сорочка.
Заполи ріже, та плечі латає.
Злидні, як впіймають, зовсім повалить хотять.
Краще горіть, чим голіть.
Краще давати у вікно, як стояти під вікном.
Краще давати через поріг, як стояти біля порога.
Куди не оберни, то все дірки зверху.
Лата на латі, а зверху дірка.
Лата на латі, ї шиття не знати.
Лико з ремінцем не в’яжи, бо порветься.
Маленьке клювало, та й те зірвалось.Невдача.
Мало дров, та й огонь не хоче горіть.
Минули ті роки, що розпирали боки.
Мокрий дощу, а голий розбою не боїться.
Молодцем молодець: ні кіз ні овець.
Мужик землю засіває, а пан хліб поїдає.
На бідного Макара всі шишки летять.
На свиті стільки лат, як на селі хат.
Наші лати переходять панські шати.
Не порівняєш гори з долиною, а багатого з убогим.
Не будуй церкви, а вигодуй сироту.
Не до нашої шиї ті коміри шили.
Не зазнавши горя, не знатимеш і радості.
Не зобижай голиша, бо й у його є душа.
Не лякай щуки морем, а бідного горем.
Нема дома муки, так попроси в Луки
Нема за що й руки зачепить.
Немає в що й солі зав’язать.
Нерівне знайомство введе у старці.
Нестатки гонять з хатки.
Ні в горшку, ні в мішку
Ні вуса, ні бороди; ні плуга, ні борони.
Ні гульні, ні роботи, коли рванії чоботи.
Ні кола, ні двора.
Ні кола, ні двора; один сіренький коток та на шиї мотузок.
Ні коняки, ні воза; та нема чого й на віз положить.
Ні сідла, ні вузди, ні того, що на нього вузду надівать.
Ні хліба куска, ні соли дрібка, ні страви ложки, ні води трошки.
Ну й життя, гірше попівської собаки
Нужда ввічлива, а голь догадлива.
Одежі — що на ньому, а хліба — що в ньому.
Одежі, що на собі, а хліба, що в собі.
Однаково і в двоє, як плохі обоє.
Отакі наші вжитки: ні кожуха, ні свитки.
Пишно не пишно, аби затишно.
Пізнають хлопці і в драній сорочці.
Поганий і Роман, як порожній карман.
Позич, голий, сорочки?
Поки жнемо, поки й їмо, а як скосили, то все й поїли.
Поки багат, то всім сват і брат, а як нічого не стало — мов лизнем їх злизало.
Поли крає, а плечі латає.
Половина світу скаче, а половина плаче.
Поріг пошкребла, та пиріг спекла.
Прибрався к святу в нову лату.
Рад бідняк пану, як сирота трясці.
Радий старець і тому, що пошив нову торбу.
Рогатої скотини — вила та граблі; доброї одежі—мішок та рядно.
Розступіться, лахміття, дайте місце лоскуттям.
Розуму багато, та грошей чорт ма.
Старець хоч наївшись, хоч голодний, все одним голосом співа.
Старця нагодуєш, а торби йому не наповниш.
Старче, село горить. — Я за суму, та й далі суну.
Сума то сума (торба), а до неї треба й ума.
Тікай, голий, бо обдеруть!
Тільки й ходу, що з воріт та в воду.
Тільки душа, а в кармані ні гроша.
Торба старцеві — не поміха.
У багатого багато калача — діти плачуть, у бідного нічого немає — діти скачуть.
У багатого живіт росте, а в бідного — горб від роботи.
У кармані вітер ґуля.
У кармані—таракан та блоха; в хліві—ратиці та хвіст.
У нашого командира — ні капелюха ні мундира.
У сусіда повна піч дров та горять, а у мене одно поліно, та й те не хоче.
У хаті всього досить, а повіситьса й зарізаться нічим.
Убогість — не дурень: золото — не мудрець.
Убогість гірше корости.
Убогого кий (ціпок) годує. Ходить прохати хліба.
Увесь Хвесь — голова та ноги.
Ума розуму багато, а рук прикласти ні до чого.
Хата багата, та нічого й собаці дать.
Хата велика — є де сісти, та нічого їсти.
Хліба купити немає на віщо, так ми з горя чайок попиваєм.
Холодно, одягнувшись в одно.
Хоч грошей нема, та в одежу вбився: розкрив поли, то й ноги голі.
Хоч живеш у багатстві, а старцювать не зарікайся.
Хоч і стареньке, аби біленьке.
Хоч не пишно, так затишно.
Хоч сорочка одна, зате біла щодня.
Чим голіший, тим мудріший.
Чоловік убогий, що кінь безногий.
Чужа сорочка не гріє.
Чулки нові, а п’яти голі.
Шапка бирка, зверху дірка, а в кармані воша на аркані.
Щедра рука не оскудіє.
Щовечора, щоранку та й надінеш новодранку.
Я твоє багатство переживу, а ти мого вбожtства не переживеш.
Як багатий, так «здоров був!», а як бідний – «бувай здоров!».
Як бідний плаче, ніхто не бачить, а багатий скривиться — усяк дивиться.
Як начепиш торбу, забуде й рідня.
Як під ким то лід тріщить, а під нами так провалюється.
Як холод, то й кожушана лата за рідного брата.
Якраз Савці свитка, та тільки рукавів нема.
