Друкувати
Петро й Орися по Дніпру пливли,
Дув теплий вітер, хвильки з вітром грались.
Раз у човні лиш вдвох вони були,
То вирішив Петро в усім признатись:
«На річці, люба, сил нема мовчать,
Кохаю я, з тобою в рай полину…..
Хоч не люблю поступливих дівчат,
Не забувай – човна взяв на годину!»

Рейтинг