Ішов Кожум’яка рано на зорі з відром до Дунаю. Дивиться і бачить: лисиця б’ється на льоду. Ближче, ближче, лисиця в прорубі впіймала велику щуку. Та щука вхопила лисицю за нижню щелепу, лисиця щуку — за верхню, й так моцуються — силами міряються. Кожум’яка прикрався й — чирк! — вхопив лисицю, а з нею і щуку. Взяв, несе і думає: «Понесу чудо до короля Матяша. Він такого не видів ніколи, певно, обдарує ще мене!»
Не довго думав і пішов до царських палат.
«Кажуть, до цього короля легко можна дістатися!» — говорить сам собі.
Та виявилося, що і не так легко.
На перших дверях королівський охоронець зупинив Кожум’яку:
— Куди?
— До короля!
— Для чого?
— Несу подарунок! — і показав лисицю та щуку.
— Добре! Я тебе пущу, та половина нагороди буде моя.
— Най буде й так!
І охоронець пропустив Кожум’яку.
Йде Кожум’яка далі. Дійшов до других дверей. А тут знову:
— Куди?
— До короля!
— Для чого?
— Несу дарунок королеві! — і показав лисицю та щуку.
— Добре! Я тебе пропущу, та половину нагороди заділиш мені.
— Най буде й так.
І охоронець пропустив Кожум’яку.
«Но, — думає Кожум’яка, — мені нічого не залишиться».
Прийшов він до Матяша.
— Що нового? — питає король.
— Я приніс вам дарунок.
Король подивився, засміявся, наказав покласти лисицю й щуку до музею, а чоловікові дати сто золотих. Кожум’яка покрутив головою.
— Що, тобі не любиться?
— Подаруйте мені, прошу вас, лиш п’ятдесят палиць!..
— Чому? — дивується король.
— Я дуже люблю палиці!
— Коли любиш, то іди до лісу, вирубай собі, скільки хочеш палиць!
— Та не такі… На задню частину!..
— Но, коли твоя просьба така, то дістанеш палиці! — промовив король і наказав слугам відлічити в нагороду чоловікові п’ятдесят палиць.
Ведуть Кожум’яку, а Матяш — за ним. Як підійшли до охоронця, Кожум’яка став. Охоронець простягнув руку.
— Ходи, брате, зі мною на уряд, де платять, — сказав Кожум’яка. Коли прийшли до другого охоронця, і той простяг долоню.
— Ходи, брате, зі мною туди, де платять, дістанеш свою половину.
Слуги, які вели Кожум’яку, вже діло зрозуміли. Як прийшли на місце, говорить Кожум’яка:
— Мою нагороду прошу поділити на дві рівні частини, половину цьому, половину — тому. Я так обіцяв їм.
Матяш на дверях озвався:
— Я нагороду подвоюю! Дайте їм по п’ятдесят!
І відлічили по п’ятдесят палиць одному охоронцеві і другому. Король Матяш прогнав їх, бо не хотів, щоб такі були при його дворі.. А Кожум’яці каже:
— Раз я подвоїв нагороду їм, даю подвійно і тобі. — І замість ста золотих дав Кожум’яці цілих двісті.
