Благодушність – Павло Глазовий
Подружились на подвір’ї
Півень та собака.
Тож собака, де не ходить,
Про одне патяка:
— Я за півня вмерти ладен,
Бо люблю, як сина.
Не впаде пушинка з нього,
Не впаде пір’їна!
Півень, шию розтягнувши
І закривши очі,
Все показував собаці
Здібності співочі,
Все виспівував про дружбу,
Доки на світанку
Не ввігнав йому друзяка
Зуби у горлянку.
Непогано з тим дружити,
Хто від тебе дужчий.
Та не будь же благодушним,
Ока не заплющуй!
Сільська ворона – Павло Глазовий
Із села Старі Кислиці,
Із далеких країв,
До Києва до столиці
Горобець прилетів.
Біля стадіону
Він уздрів ворону,
Що із того ж села
До столиці прибула.
Та ворона не мовчала,
А горлала,
аж харчала.
Горобець підсів до неї
Та й питає:
– Як же так?
Дома ти „кар-кар” співала,
Тут вигукуєш „как-как”.
А ворона: – Вот чудак.
Тут же Кієв, как-ні-как!
Комарина пісенька – Павло Глазовий
Комарика вчила мати:
— Знай, синочку, й пам’ятай:
На чиєму носі сядеш,
Тому й пісеньку співай.
А комарик тільки сів,
Тільки пісеньку завів
Та встромив свій хоботочок
В перенісся межи брів,
Як його по спинці ляп!
— І загинув Божий раб.
За що вбили комарика,
В баєчці питається.
А хіба ж по спинці гладять
Того, хто кусається?
Моральна підтримка – Павло Глазовий
Чогось не поділили
Гадюка і змія.
Гадюка засичала:
– Зміюку знищу я!
А жаби як почули,
Гукнули хором їй:
– Тобі ми допоможем,
Коли почнеться бій!
Противниці зійшлися –
І почалась війна.
– Ква-ква! –
гукають жаби,
Аж котиться луна.
Противниці воюють,
Запеклий бій іде,
А жаби „Ква!” гукають,
Ревуть, аж гай гуде.
Гадюка усі сили
Напружила свої,
Перемогла зміюку
І знищила її.
А потім жаб спитала:
– Чого ж це ви мені
Не подали підтримки
В такій важкій борні?
Образилися жаби,
Гукнули хором: – Квак!
За що ти нас паплюжиш
І ображаєш так?
Ми чесно й благородно
В запеклій боротьбі
Допомагали криком
І кваканням тобі.
Гірку мораль до цього
Додати вже пора б,
Але скажіть, будь ласка,
Нащо дражнити жаб?
Таткова радість – Павло Глазовий
Татко хвалиться синочком: — Хто б мені повірив?
Три годочки, а вже знає всіх тварин І звірів.—
Тітка книгу товстелезну Дістає із шафи.
— Що оце? — кива на зебру. —- Це такі зирафи.
— А оце? — осла підносить.
— Це таке лосатко.
— А оце? — на мавпу тиче.
Око за око – Павло Глазовий
Сусід вискочив із хати, кричить на хлопчину:
— За що свиню мою вдарив? За що б’єш тварину? —
А хлопчина йому каже.
— Нехай знає, клята!
Це я за те, що ви п’яні били мого тата.
Хуліган – Павло Глазовий
Лев гуляє попід гаєм,
Злющий, аж кипить,
Раптом бачить: на травичці
П’яний заєць спить.
Лев схопив його за вуха,
До очей підніс:
– Де ти знову нализався?
Взяв би тебе біс!
Сонний заєць стрепенувся,
Чмихнув і сказав:
– Ша, старик! По морді хочеш?
Положи, де взяв!
Хуліган – Павло Глазовий
Йшли вовки, обидва сірі.
Стріли барана:
Підем з нами, третім будеш.
Вип’ємо вина.
В гастрономі лісовому
Напилися в дим
І прекрасно закусили
Бараном дурним.
Тож, коли тебе гукають
Двоє в гастроном,
Стережися, щоб не сталось
Те, що з бараном.
Упертість – Павло Глазовий
Осел у прірву лізе.
Погонич – за хвоста!
– Куди ж ото ти прешся? –
Упертого пита.
Осел зі шкури пнеться,
Над прірвою повис.
Погонич не пускає:
– Назад, бодай ти скис!
А потім спересердя
Штовхнув осла того:
– По-твоєму хай буде! –
І відпустив його.
Між добрими і злими
Подібні типи є:
Хоч бий його по лобі,
Він гнутиме своє.
Ми підібрали в цій статті гуморески про тварин Павла Глазового, читайте з задоволенням.
