— А где же ваша лампочка Ілича? Где же дешево руський газ за Черноморські флот? До вас шо, реформи не заглядали?
Ми отетеріли й наче язики проковтнули. Що ти йому скажеш?! Виручив молодий чоловік. Наш, із району, з групи супроводу. Відповів:
— Заглядали, заглядали… Це ми спеціально по дорозі до справжньої глибинки вирішили показати вам бутафорію. Це не натуральні хати, це — декорації. А ці люди не аборигени. Це артисти. Тут зніматимуть кіно про героїчне минуле нашої країни «Тарас Бульба-2».
— А, понімаю, понімаю… Це — «я тибе породив, я тибе і прикончу»?
— Так, так.
— А где же режисер Бортко і сійомочна група?
— Вони завтра приїдуть, завтра. А поки що артисти в образ вживаються.
Ну, походили ще хвилин двадцять, ще раз обмінялись компліментами, поручкались, і на прощання кожному з нас індуси подарували по презенту. Бабі Насті як президенту клубу «Кому за 90» дісталась красива нічна шовкова сорочка. Вона на радощах як розгорнула її, як глянула… О Боже! Ну й срамота! Вся сорочка розмальована пишнофарбними сюжетами із… Камасутри. На спині — спосіб номер 147, на грудях — спосіб номер 96 і по боках два: один традиційний, другий — нетрадиційний. У баби Насті зразу тиск 300 на 200, пульс — 150, почала непритомніти… Ледь-ледь привели до тями.
Відтоді у нас, на хуторі О-dе-kоlоn, на подібних заходах обов’язково чергує карета «швидкої допомоги». А раптом?!.
