Друкувати
Давно се діялось, як побачив один чоловік в лісі огрядного оленя. І довго він любувався красою оленя. Аж той запримітив вкінці і чоловіка і зрадів, бо вже віддавна мав замір поспитати когось про свою красу.

Олень наблизився, проте, до чоловіка, станув перед ним в цілій своїй огрядності та й питає:

— Чи гарний я?

— Кажись не куций! — сказав чоловік.

Олень задрожав з досади і каже:

— Зроби мені сокирою рану межи рогами.

Та й пригнув голову до чоловіка. Сей вагався, але вкінці цюкнув топором рогатого, а в тій же хвилі блюхнула кров косицею, аж до половини високих дерев.

— Дякую тобі за прислугу, — каже зранений.

— За рік прийди на те саме місце, щось тобі цікавого покажу і скажу. Та й за сим словом пігнав в гущаки, лишаючи широкий слід крові за собою.

В рік жде чоловік на оленя, але вже з кресом в руці, бо боявся пімсти оленя. Незабаром надбіг олень та й, поклонившися знакомому, каже:

— Подивися, чи рана від твого топора загоїлась.

І схилив голову перед очі чоловікові.

Трепечучи, оглянув чоловік зранене місце та й каже:

— Загоїлась і лиш маленький шрамок по собі лишила.

— Видиш, — промовив, зітхаючи, олень, — рана від топора за рік заросла, але рана, що мені в серці зробило твоє насмішливе слово, не загоїться ніколи.

Рейтинг: 1 - 1 Голосов