Олень наблизився, проте, до чоловіка, станув перед ним в цілій своїй огрядності та й питає:
— Чи гарний я?
— Кажись не куций! — сказав чоловік.
Олень задрожав з досади і каже:
— Зроби мені сокирою рану межи рогами.
Та й пригнув голову до чоловіка. Сей вагався, але вкінці цюкнув топором рогатого, а в тій же хвилі блюхнула кров косицею, аж до половини високих дерев.
— Дякую тобі за прислугу, — каже зранений.
— За рік прийди на те саме місце, щось тобі цікавого покажу і скажу. Та й за сим словом пігнав в гущаки, лишаючи широкий слід крові за собою.
В рік жде чоловік на оленя, але вже з кресом в руці, бо боявся пімсти оленя. Незабаром надбіг олень та й, поклонившися знакомому, каже:
— Подивися, чи рана від твого топора загоїлась.
І схилив голову перед очі чоловікові.
Трепечучи, оглянув чоловік зранене місце та й каже:
— Загоїлась і лиш маленький шрамок по собі лишила.
— Видиш, — промовив, зітхаючи, олень, — рана від топора за рік заросла, але рана, що мені в серці зробило твоє насмішливе слово, не загоїться ніколи.
