Та й ви не раз цей чули клич:
— Належить з тебе! Не затискуй! —
Або коротше: — Могорич!
Чи то ви гудзика купили,
Чи захистили ви диплом,
А вже вас тісно обступили:
— Біжи по пляшку в гастроном!
Ілько одержував получку.
Найпершу! Ось у чому річ.
А майстер взяв його під ручку:
— Ти не забув про могорич?
О, випивончик був хороший!
(У бар протовпились вони).
Ільку не вистачило грошей —
В заставу залишив штани.
Синок у Жори народився.
Не спав татусь усеньку ніч.
А на роботі він з’явився —
Всі закричали: — Могорич!
Не опирався бідний тато —
До ресторану потягнув.
Хильнув чи мало, чи багато,
А в витверезнику побув.
Антон пошив собі жилетку
І запишався, мов павич.
Знайомі в крик: — Жени монетку!
Чи ти забув про могорич?
Оскільки вимога законна,
Пили — аж гнулись дерева.
Отож, зосталися в Антона
Лиш од жилетки рукава.
Копати погріб у суботу
Поміг Павлу сусід Лукич.
Він дав десятку за роботу.
А той кричить: — А могорич?
За товариську допомогу
Тягли горілочку як слід:
Павло зламав у ямі ногу
І руку вивихнув сусід.
Кирилу щастя привалило —
Вдалося виграти «Москвич».
Друзяки в крик: — Давай, Кирило!
Капшук розв’язуй! Могорич!
Пили за руль, за вісь, за шини,
За лівий бік, за правий бік.
Ще й обкатали так машину,
Що вже не ходить третій рік.
Ви фейлетон мій прочитали
Про могорич — наш справжній бич.
Чи ви над ним не задрімали?
Що, усміхались? Могорич!
Ні, ні, це жарт. Бо раджу знов я:
Відкиньмо дикий звичай пріч!
І кожен матиме здоров’я —
Ото вам буде
могорич!
