Розмовляють два студенти
якось після пари:
— Я, Василю, цілий місяць
готував гербарій.
По полях і лісосмугах
лазив, як сновида,
і таки рослин місцевих
назбирав сто видів.
Це — до сесії завдання:
сто рослин зібрати.
Та ще й треба по-латині
їхні назви знати!
От і вчу, аж чуб вилазить
І запали очі.
Я гадаю, наш біолог
забагато хоче.
— Ні, це, Петре, ти не зовсім
вник у суть навчання.
Ми у першому семестрі
мали теж завдання.
Нам професор дав складнішу,
Петрику, роботу:
назбирати сто тваринок —
всяку там дрібноту.
Понесли йому студенти
мушок, черепашок,
черв’ячків, жучків
та блішок,
павучків, мурашок.
А мені він «п’ять» поставив
за одну тварину,
та до того ж не за цілу,
а за половину.
— А їй-бо, ні! От не вірю
я тобі нітрохи.
Що ж то в тебе за тварина?
— Половина льохи…
Дуже часто у навчанні
виручають свині.
І професор не питає,
як їх по-латині.
