Марко Вовчок хронологічна таблиця
Марко Вовчок коротка інформація:
| Ім’я при народженні | Марія Олександрівна Вілінська |
|---|---|
| Псевдо | Марко Вовчок, Я. Канонин, Украинка |
| Народилася | 22 грудня 1833 Єкатерининське, Єлецький район |
| Померла | 28 липня (10 серпня) 1907 Нальчик, Терська область, Російська імперія |
| Поховання | Нальчик |
| Підданство | Російська імперія |
| Національність | українка |
| Діяльність | прозаїк, перекладачка |
| Мова творів | українська російська французька |
| Напрямок | реалізм |
| Жанр | проза |
| Magnum opus | збірка «Народні оповідання» повість Маруся (1871) |
| Рід | Вілінські |
| Брати, сестри | Вілінський Дмитро Олександровичd |
| У шлюбі з | Опанас Маркович Михайло Лобач-Жученко |
| Діти | Маркович Богдан Опанасович |
| Нагороди | Монтіонівська премія (1879) |
Марко Вовчок хронологічна таблиця текст
| Дата | Подія |
| 22 грудня 1833 | Народилася в маєтку Єкатерининське Єлецького повіту Орловської губернії у збіднілій дворянській сім’ї. Виховувалася в приватному пансіоні в Харкові |
| 1851 — 1858 | Проживаючи у Чернігові, Києві, Немирові на Вінниччині, Марія Олександрівна досконало вивчила життя, культуру, мову українського народу. |
| 1859 | Збірка «Народні оповідання».Потрапляє в коло таких літераторів, як Т. Шевченко, І. Тургенєв, М. Некрасов, О. Плещеєв, О. Писемський, польський поет і драматург Едуард Желіговський. По-дружньому прийняв письменницю також гурток українських культурних діячів у Петербурзі, зокрема колишні кирило-мефодіївці Василь Білозерський, Микола Костомаров, а також Пантелеймон Куліш, який ще до того редагував і видавав її твори. |
| 1859-1861 | соціальна повість „Інститутка“,оповідання „Два сини“ |
| 1859 — 1867 | Під час перебування за кордоном (Німеччина, Швейцарія, Італія і переважно Франція) Марко Вовчок зустрічається з Д. Менделєєвим, О. Бородіним, І. Сєченовим. За сприяння І. Тургенєва відбулося її знайомство з О. Герценом, Л. Толстим, Жулем Верном. |
| 1862 — 1863 | Повість-казка “Кармелюк” |
| 1867 — 1878 | Найяскравіше виявився талант письменниці як російського романіста. Нею створено або завершено російські романи “Живая душа”, “Записки причетника”, “В глуши”, а також повісті “Теплое гнездышко”, “Сельская идиллия” (опубліковані в “Отечественных записках”), перекладено російською мовою багато творів з французької, англійської, німецької, польської літератур, зокрема п’ятнадцять романів Жюля Верна. Виступає Марко Вовчок і як критик (цикл “Мрачные картины”), редактор петербурзького журналу “Переводы лучших иностранных писателей” (до участі в журналі вона залучає багато жінок-перекладачок). |
| Марко Вовчок збагатила українську літературу жанрами соціально-проблемного оповідання (“Козачка”, “Одарка”, “Горпина”, “Ледащиця”, “Два сини”), баладного оповідання (“Чари”, “Максим Гримач”, “Данило Гурч”), психологічного оповідання й повісті (“Павло Чорнокрил”, “Три долі”), соціальної казки (“Дев’ять братів і десята сестриця Галя”), художнього нарису (“Листи з Парижа”). | |
| 1869 — 1870 | „Записки причетника” |
| 1876 — 1899 | „Отдых в деревне“ |
| 10 серпня 1907 | Померла у віці 73 років у м. Нальчик. |
Біографії
Посилання
