— Е-е-е, спробуй-но звідси напитися! — каже одна.
— Отож-то й є! Гляньте — вода лютує! Аж піниться! Ніяк і вступити в річку! — притакнула друга.
— Жаль! — зітхнула третя.— Я вже конаю зі спраги!
— І я ось-ось зомлію. Але лізти туди — нема дурних. Хоч би мене на царя обрали за це — не полізу,— докинула інша.
— А ніхто й не пообіцяє тобі царства, ти й так можеш утопитися,— засміялася подруга, нахилившись над потоком. А підвівшися, покрутила головою.
— Кому як, а мені аж моторошно!
І лисиці, стоячи на березі, почали роздивлятися на обидва боки, чи нема де спадистого схилу, щоби дістатися води. Але берег скрізь був крзтий.
— Безталанні ми! — кажуть.— Кому ще випадало вмирати зі спраги, коли поруч стільки води?
Тоді одна молода лисичка, промітна та жвава, що мала себе за велику розумницю й любила хизуватися своєю кмітливістю, почала з них глузувати.
— Безталанні! Хі-хі-хі! Вже б сказали, що боягузи! Води злякалися, страшно їм скупатися!
— А ти що, не боїшся? — спитала подруга.
— Я? Анітрохи! Чи ти думаєш, я така, як ви?
— Голубонько,— відказала їй літня лисиця,— не боягузи ми, і це не раз доводили. Але ти бачиш, яка скажена ця річка?
— Отож я й кажу, що боїтеся! — невгавала та.— Хіба ні?
— То напийся сама, коли така розумна! — вигукнула одна підстаркувата лисиця, якій урвався терпець.
— А що ви думаєте? Нап’юсь!
І тієї ж миті шубовсть у річку! Стрімка течія підхопила лисицю, закрутила й винесла аж на середину. А подруги, тільки-но вона виринула, загукали з берега:
— Ти ж не тікай, не кидай нас! Подивись, пошукай такого місця, де б ми могли спуститися.
Та сміливиці було не до того. Вода мчала її швидше й швидше не знати куди. Що її чекало? Неймовірний жах пройняв лисицю.
— Егей! — гукали подруги.— Зроби нам ласку, хоч оглянься та скажи що-небудь!
Але як озирнутися? Як відповідати? А проте, щось треба було сказати, і коли вода підкинула лисицю, вона крикнула:
— Відповідь моя в морі! Оце я й пливу по неї.
Здивувалися лисиці з такої мови, глянули одна на одну.
Аж раптом з дерева долинув насмішкуватий голос птаха:
— Вона пливе, чи вода її несе? Ох, бідолашна, терпить через свою голову! Хотіла бути розумною там, де великого розуму не треба, от і має! Вона може втопитися, але й досі козириться, не хоче показати, яку дурницю вчинила. Хотіла б опинитися на березі, та пізно. Хіба що Зевс їй допоможе…
