Друкувати
Серед церкви став багач,
Світло поправляє.
I на нім кожух-кожух,
Аж очi вбирає.

Та і сам він не худий,
Аж труситься сало…
Глянув вбогий iз кутка
Та й заздрісно стало.

“Ет, не знає,— каже,— бог,
Кому щастя дати…
От якби то так мені
Кожух такий мати,

То, здається, що б прийшов
У церкву до лиха
Та лиш став би я, стояв
Та бздикав би стиха”.
10 июня

Рейтинг