Generic selectors
Тільки точні збіги
Пошук у заголовку
Пошук у вмісті
Пошук у публікаціях
Пошук у сторінках

Друкувати
Було це ще тоді, коли звірі розмовляли людською мовою. Дав Бог людям жито і пшеницю, щоб вони обробляли його та хліб мали. Але не такі, як зараз, а широколисті і по п’ять — шість колосків на стеблі.

Але люди не шанували цього Божого дару, адже хліба було доволі. Вони розкидали ці рослини, топтали їх та знищували.

Не зміг Бог терпіти такої наруги над хлібом, та й відібрав у людей всю пшеницю і жито до останньої зернини. Настали для людей важкі часи. Голодні. Терплять, але не просять у Бога пробачення.

От зібралися коти та собаки і стали радитися. Шкода їм дуже людей, бо ж таки бідують. І вирішили коти та собаки іти до Бога, просити за людей, щоб він повернув їм хліб.

Пішли вони і стали слізно просити. Змилостивився Бог на цих бідних тваринок і дав їм пшеницю та жито. Але тепер стебло стало високе, тоненьке, з одним колоском та ще й колючим, щоб не змогли люди його використовувати не там де потрібно.

Ось, тому, той хліб, що ми зараз їмо, собачий і котячий, й потрібно їм завжди давати окраєць хліба.


1 зірка2 зірки3 зірки4 зірки5 зірок
(Оцінок немає, будьте першими)
Завантаження...