Іван Карпенко Карий хронологічна таблиця
Карпенко Карий коротка інформація:
| Ім’я при народженні | Тобілевич Іван Карпович |
|---|---|
| Псевдо | Карпенко-Карий, Гнат Карий |
| Народився | 17 (29) вересня 1845 с. Арсенівка, Бобринецький повіт, Херсонська губернія, Російська імперія |
| Помер | 2 (15) вересня 1907 (61 рік), Берлін, Німецька імперія, рак печінки |
| Підданство | Російська імперія |
| Національність | українець |
| Діяльність | драматург, актор, театральний діяч |
| Мова творів | українська |
| Роки активності | 1884–1907 |
| Жанр | комедія, трагедія, драма |
Хронологічна таблиця Іван Карпенко Карий текст
| Дата | Подія |
|---|---|
| 29 вересня 1845 | Народився в родині зубожілого дрібного шляхтича, управителя поміщицького маєтку в с. Арсенівка поблизу Єлисаветграда.Навчався в Бобринецькому повітовому училищі. |
| 1859 | Працював писарчуком станового пристава в містечку Мала Виска, пізніше — канцеляристом міської управи. |
| 1864 | Працював на службі в повітовому суді. |
| 1865 | Переїхав до Єлисаветграда, де працював столоначальником повітового поліцейського управління, брав участь у аматорських виставах О.Тарковського, публікував літературно-критичні статті, став членом нелегального народовольського гуртка Опанаса Михалевича. |
| 1870 | Одружився з Надією Карлівною Тарковською, тіткою єлисаветградського поета й журналіста Арсенія Тарковського (її внучатий племінник — відомий російський кінорежисер Андрій Тарковський). Як посаг отримав родинний хутір Тарковських. Надія Карлівна народила йому 7 дітей |
| 1881 | Втратив дружину Надію, наступного року померла дочка Галина. |
| 1883 | В альманасі «Рада» надрукував оповідання «Новобранець», підписане псевдонімом Гнат Карий. За неблагонадійність був звільнений із посади секретаря поліції. Вступив до театральної трупи М.Старицького.Одружився з Софією Дітковською, хористкою трупи М.Старицького. |
| 1884 | Заарештований і засланий до Новочеркаська. Працював ковалем, пізніше відкрив палітурну майстерню. У засланні написав свою першу драму «Чабан» («Бурлака»), а також п’єси «Бондарівна», «Розумний і дурень», «Наймичка», «Безталанна». |
| 1886–1887 | Опублікував п’єси «Бондарівна», «Розумний і дурень», «Наймичка», «Безталанна», «Мартин Боруля». |
| 1886 | У Херсоні вийшов перший «Збірник драматичних творів» І.Карпенка-Карого. |
| 1887 | Отримавши дозвіл на звільнення, повернувся з дружиною Софією в Україну й оселився на хуторі, названому на честь першої дружини, Надії (у Єлисаветградському повіті). Нині хутір є історико-культурним заповідником. |
| 1888 | З І.Карпенка-Карого зняли гласний нагляд. Він вступив до трупи свого брата Миколи Садовського, пізніше — до трупи іншого брата — Панаса Саксаганського. |
| 1890 | Вступив до товариства українських артистів, написав комедію «Сто тисяч». |
| 1897 | Склав записку до з’їзду сценічних діячів у Москві, присвячену переслідуванню українського театру, яку з трибуни з’їзду виголосив Панас Саксаганський. |
| 1899 | Написав історичну трагедію «Сава Чалий», присвячену подіям гайдамаччини 18 століття. |
| 1900–1904 | Створив власну трупу, написав п’єси «Хазяїн», «Суєта», «Житейське море». |
| 1906 | Захворів, залишив сцену й виїхав на лікування до Берліна. |
| 15 вересня 1907 | Карпенко-Карий помер після тяжкої хвороби у Берліні, куди їздив на лікування; поховано його на хуторі Надія. |
Біографії
Посилання
