— Коли їх читати? Косити треба, — кинув хтось із гурту, і всі побрели до своїх комбайнів.
…Минуло два чи три дні. Комбайни вже гуркотіли на кінці великого лану, а пересувний душ одиноко стояв край поля, звідки почалися жнива. Ніхто до нього так і не підійшов.
Десь опівдні тракторист Мишко Горчак мчав мотоциклом у кузню, щоб відклепати якусь запчастину. На зборах він не був і про диво гігієни нічого не знав, а тому, коли порівнявся з душем, загальмував, об’їхав навколо пересувного дива і свиснув. Заглушивши мотор, зайшов до агітпункту й пильно все обдивився. Коли черга дійшла до душу, визріло певне рішення. Мишко швидко роздягнувся й подивився, куди б повісити одяг. Недалеко від агітпункту стирчав із землі якийсь кілок. Ось на нього Мишко й почепив свій одяг, а сам поліз під душ. Солодко потягуючись під теплими струменями води, Горчак мугикав собі під ніс:
— Чтобы тело и душа были молоды…
В цей час на другому кінці поля бригадир Микола Федорович Стручок говорив молодому трактористу Сашкові Дерновому:
— Сашко, бери трактор та притягни сюди отой душ, бо знову начальство буде лаятись.
Сашко не гаючись ускочив у кабіну трактора й помчав полем. Він хвацько підскочив до агітпункту з боку поля, не побачивши Мишкового мотоцикла та одягу. Вправно й швидко причепив душ і помчав полем.
…Насолоджуючись теплим душем, Мишко за шумом води не звернув уваги на звук мотора Сашкового трактора. Та коли струмінь води почав коливатись із боку на бік, а підлога підстрибувати, Мишко відчув щось недобре. Він глянув у маленьке заднє віконце й побачив, що його мотоцикл і одяг залишилися далеко в полі, а його несе у протилежний бік. Горчак з усієї сили загупав своїми пудовими кулаками в стіну, та все дарма. Тоді Мишко з горем навпіл перебрався з душу до газет і журналів і, бгаючи їх у жмутки, почав кидати ними в кабіну трактора. Та трактор не збавляв швидкості. Тоді Мишко, напружуючи свою неабияку силу, почав виламувати дошки з обшивки агітпункту й жбурляти в кабіну Сашкового трактора. Сашко незабаром помітив, що перед лобовим склом вилітають уламки дощок. Він різко натиснув на гальма. Густа хмара пилюки окутала трактор і душ. Коли вона розвіялася, то перед трактором з’явилась волохата гола постать, вкрита чорною пилюкою. Вона тримала в руках уламок дошки й люто розмахувала нею. В її намірах Сашко не сумнівався. Дрібно перехрестившись тремтячою рукою, він виплигнув із кабіни й щодуху помчав до комбайнів. А чорна постать кинулася в протилежний бік.
…Комбайнер Оникій Чуприн, приклавши руку до очей, здивовано бурмотів:
— Щось воно дивне там коїться. Чого Сашко кинув трактор і тікає? І що за істота біжить по дорозі?
…Мишко мчав, як спринтер на Олімпійських іграх. Діставшись одягу, він сяк-так набгав його на себе і вскочив у сідло. Розвернувшись на одному колесі, мотоцикл помчав до ставка.
…Сашко прибіг до комбайнів і, заїкаючись та цокаючи зубами, неспроможний вимовити ані слова, мовчки тицяв пальцем у бік агітпункту. Його губи щось беззвучно шепотіли. Комбайнери з цікавістю дивилися на нього. Хтось подав води. Сашко, захлинаючись та стукаючи зубами об кружку, нарешті видавив:
— Горила!
У відповідь почувся гучний регіт на весь степ.
…Усе з’ясувалося в обід, коли баба Таня (яка, до речі, знала все, що робиться в селі) розставляла тарілки й чортихалася:
— Взяли моду голяком по полю бігати. Тьху! Підбіг голий до мотоцикла і помчав, як з дурдому!
— Та то ж Мишко! — здогадався хтось.
— Він гігієною займався, а Сашко його завіз, — реготали комбайнери.
— Гігієна! Яка то гігієна, — не вгавала баба Таня. — Сором, та й годі!
Відтоді й став Мишко для всіх у селі не Мишком, а… Гігієною!
