Хронологічна таблиця Михайло Старицький
Михайло Старицький
Михайло Старицький коротка інформація:
| Ім’я при народженні | Старицький Михайло Петрович |
|---|---|
| Псевдо | М. Старченко |
| Народився | 2 (14) листопада 1839 Кліщинці |
| Помер | 14 (27) квітня 1904 (64 роки) Київ, Російська імперія |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Громадянство | Російська імперія |
| Національність | українець |
| Діяльність | поет, драматург, прозаїк, театральний і культурний діяч |
| Alma mater | Фізико-математичний факультет Київського університетуd |
| Мова творів | українська |
| Напрямок | реалізм |
| Жанр | пісня, роман, п’єса |
Михайло Старицький біографія хронологічна таблиця текст
| Дата | Подія |
|---|---|
| 14 грудня 1840 | народився у селі Кліщинці Золотоніського повіту на Полтавщині (тепер — Черкаська область) в родині дрібного поміщика. Дитинство провів серед мальовничої природи; зазнав відчутного впливу діда — 3.О. Лисенка, колишнього полковника, який брав участь у Вітчизняній війні 1812 року, і був для свого часу людиною дуже освіченою, «знав добре французьку мову, зачитувався Вольтером та й у душі був вольтеріанцем». Усе це дало перші імпульси до формування його світогляду. |
| 1852 | У роки навчання у Полтавській гімназії Старицький залишився круглим сиротою, і відтоді турботи про його виховання взяв на себе двоюрідний брат його матері — В.Р. Лисенко, батько М.В. Лисенка. Разом з М. Лисенком — майбутнім видатним композитором — Старицький часто гостював у родичів, де співали російські та українські народні пісні, думи, читали заборонені вірші Т. Шевченка. Старицький не тільки прилучився до музичної культури, а й мав змогу ознайомитися з вітчизняною і зарубіжною літературою. На цей же час припадає і захоплення Старицького театром; «Наталку Полтавку», «Москаля-чарівника», «Сватання на Гончарівці», що ставилися аматорським гуртком, він і під кінець життя згадував як найкраще з усього ним баченого. |
| 1858–1859 | Навчання в Харківському університеті |
| з 1860 | Навчався в Київському університеті.На час навчання М. Старицький і М. Лисенко були вже добре обізнані з сучасною російською та українською літературою. До цього періоду належать перші оригінальні вірші та переклади Старицького українською мовою творів Крилова, Пушкіна, Лєрмонтова, Огарьова, Міцкевича, Байрона, Гейне, а також перші спроби драматургічної творчості: лібретто опери «Гаркуша» за п’єсою О.Стороженка і сатиричної оперети «Андріяшіада». |
| 1864 | Разом з Лисенком він створює у Києві аматорський гурток, силами якого на вечорі пам’яті Шевченка року було показано «Наталку Полтавку». |
| 1865 | Були надруковані перші твори письменника.Старицький був справжнім учителем молодих українських письменників і відіграв велику роль в організації літературного і громадського життя 1890-х pp. |
| 1871 | Старицький веде велику громадсько-культурну роботу, організовує разом з Лисенком Товариство українських сценічних акторів, яке давало спектаклі за їх творами (особливим успіхом користувалася музична комедія «Різдвяна ніч» — лібретто Старицького за Гоголем, музика М.Лисенка). |
| 1872 | Значну частину літературної спадщини Старицького складають переробки, які формально цензурній забороні не підлягали. Малосценічні твори Я. Кухаренка «Чорноморський побут на Кубані» та І. Нечуя-Левицького «На Кожум’яках» він перетворив на динамічні комедії «Чорноморці» і «За двома зайцями»(до останньої тематично близький оригінальний водевіль Старицького «По-модньому», 1887 р.). |
| 1878 | Під тиском імперської влади Старицький змушений був емігрувати на деякий час за кордон. |
| 1881 | Після повернення з-за кордону він видає перші свої поетичні збірки («З давнього зшитку. Пісні та думи»), п’єси «Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка», «Не судилось», переклад трагедії Шекспіра «Гамлет, принц Данський».Розуміння зв’язку соціальних і національних проблем у визвольній боротьбі українського народу XVII ст. виявив письменник у сповненій трагедійного пафосу, позначеної рисами епічності п’єси «Тарас Бульба». |
| 1882 | Видання «Гамлета» Вільяма Шекспіра у перекладі Старицького |
| 1883 | Михайло Старицький став керівником і режисером першої об’єднаної української професійної трупи.Видавав український альманах «Рада» (вийшло два випуски). |
| 1883 по 1885 | М. Старицький очолює і забезпечує матеріально першу об’єднану українську професійну трупу, створення якої було своєрідним підсумком багаторічних зусиль його в організації театральної справи на Україні. Вистави українського театру, в яких брали участь М. Заньковецька, М. Кропивницький, М. Садовський, П. Саксаганський та інші видатні актори, мали такий успіх, що були заборонені в Києві й усьому генерал-губернаторстві. Але трупа продовжувала працювати й виступала в Житомирі, Одесі, Ростові-на-Дону, Воронежі, Харкові, Кишиньові, інших місцях.Після відокремлення трупи Кропивницького Старицький віддає багато сил роботі з творчою молоддю. |
| 1887–1888 | Трупа Старицького з успіхом виступає в Москві та Петербурзі, а згодом гастролює у містах Поволжя, у Вільно, Мінську, Тифлісі. |
| 1891 | У п’єсах Старицького на сучасну тематику — «Зимовий вечір», «Розбите серце» — різних за поетикою, позитивним героєм виступає людина, яка бореться проти соціальної несправедливості, за людську гідність, захищає в міру своїх можливостей слабшого. |
| 15 березня 1897 | Своє розуміння ролі й завдань театру в житті суспільства Старицький висловив у доповіді на Першому всеросійському з’їзді сценічних діячів. Він звернувся до з’їзду з проханням допомогти українському театрові позбутися адміністративних і цензурних утисків. Назвавши цей виступ сміливим і патріотичним, Іван Франко вказав, що завдяки йому з’їзд прийняв ухвалу й заходи, наслідком яких були «значні пільги для театру, в тім числі й для українського, в Росії». |
| 1899 | Письменник також тяжіє до драми ідей ібсенівського типу. Своєрідними розвідками в цьому напрямі були його п’єси «Остання ніч» і «Крест жизни». |
| 1903 | В останні роки свого життя, попри хворобу, Старицький написав історичний роман «Разбойник Кармелюк» російською мовою. |
| 27 квітня 1904 рок | Помер у Києві, похований на Байковому кладовищі. |
Біографії
Посилання
