Григір Тютюнник хронологічна таблиця
Григір Михайлович Тютюнник
Григір Тютюнник коротка інформація:
| Народився | 5 грудня 1931 Шилівка, Зіньківський район, Українська СРР, СРСР |
|---|---|
| Помер | 6 березня 1980 (48 років), Київ, Українська РСР, СРСР, самогубство |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Країна | СРСР |
| Національність | українець |
| Діяльність | прозаїк |
| Alma mater | ХНУ імені В. Н. Каразіна |
| Мова творів | українська |
| Роки активності | з 1966 |
| Напрямок | неореалізм |
| Жанр | повість, оповідання, новела |
Григір Тютюнник біографія хронологічна таблиця текст
| Дата | Подія |
|---|---|
| 5 грудня 1931 | Григір Михайлович Тютюнник народився в с. Шилівка на Полтавщині в селянській родині. Тяжкі умови дитинства відіграли згодом істотну роль і у виборі тем та сюжетів, і у формуванні світосприймання майбутнього письменника з його драматичністю як основною домінантою: рання втрата батька, життя вдалині від матері, завдані війною моральні й матеріальні втрати тощо. |
| 1937 | Його батька було заарештовано органами НКВС з політичних мотивів, і пущено по сибірських етапах. |
| 1938 | Дядько зі своєю дружиною віддали Григора до школи в український перший клас, який нараховував сім учнів, а тому через деякий час був розформований, і хлопця перевели в російський клас. |
| 1946 | Після закінчення п’ятого класу пішов в Зіньківське ремісниче училище № 7, де одержав спеціальність слюсаря. Закінчивши його працював на Харківському заводі ім. Малишева, але захворів на легені, повернувся до Шилівки. Не відпрацювавши належних трьох років, за що відсидів 4 місяці в колонії. Як вийшов, повернувся у Донбас, будував Миронгрес, слюсарював, працював в колгоспі, на відбудові шахт у Донбасі. |
| 1951 | Тютюнник пішов до армії, служив у морфлоті радистом на Далекому Сході. Після демобілізації закінчив вечірню школу, працював токарем у вагонному депо. |
| 1957–1962 | Майбутній письменник навчався в Харківському університеті на філологічному факультеті. Саме тут він захопився літературною працею і самоосвітою. Після служби вперше пробує писати (російською мовою). Значний вплив на формування його літературних смаків, на ставлення до літературної праці справив його брат — письменник Григорій Тютюнник. |
| 1961 | Першу новелу «В сумерки» написав російською мовою і за підписом «Григорий Тютюнник-Ташанский» надрукував її в журналі «Крестьянка» |
| 1962 | Після закінчення Харківського університету Тютюнник учителював у вечірній школі на Донбасі. |
| 1963 | Григір Тютюнник переїхав до Києва, редакції газети «Літературна Україна», публікує в ній кілька нарисів на різні теми та перші оповідання: «Дивак», «Рожевий морок», «Кленовий пагін», «Сито, сито…». Молодіжні журнали «Дніпро» та «Зміна» вміщують новели «Місячної ночі», «Зав’язь», «На згарищі», «У сутінки», «Чудасія», «Смерть кавалера». |
| 1966 | Вийшла перша його книжка «Зав’язь». «Зав’язь» була однією з тих книжок, які засвідчили новий злет української прози і зробили популярним ім’я Тютюнника, воднораз вирізнивши його серед творчої молоді. |
| 1968 | «Литературная газета» оголосила всесоюзний конкурс на краще оповідання. Григору Тютюннику було присуджено премію за оповідання «Деревій». |
| 1969 | Твір «Деревій» дав назву збірці , до якої увійшли повість «Облога» та кілька оповідань. |
| 1970-ті | З’являються у пресі — республіканській («Вітчизна», «Дніпро», «Ранок») та всесоюзній («Дружба народов», «Сельская молодежь», «Студенческий меридиан») нові твори Григора Тютюнника. |
| 1972-1975 | Виходять друком збірки «Батьківські пороги», «Крайнебо», «Отчие пороги». |
| 1974 | У Таллінні виходить збірка його оповідань естонською мовою. |
| 1978 | Збірка «Коріння». |
| 1979 | Журнал «Сельская молодежь» повідомляє, що його нагороджено медаллю «Золоте перо» — за багаторічне творче співробітництво. |
| 1980 | Григорові Тютюннику присуджено республіканську літературну премію ім. Лесі Українки. В останні місяці життя письменник працював над повістю «Житіє Артема Безвіконного». |
| 6 березня 1980 | Не будучи в змозі в усій повноті реалізувати свій талант в атмосфері чиновницького диктату над літературою, Григір Тютюнник покінчив життя самогубством. Поховано письменника на Байковому кладовищі в Києві. |
Популярні твори
Біографії
Посилання
