Друкувати
Оженився мальчик Генка, взяв дівульку Нату.
Тимчасово у бабусі зайняли кімнату.
Через місяць мовив Генка: — Ні, не буде діла.
Виявляється, що Ната — темна і незріла.
Для мойого інтелекту не підходить Ната,
Ерудиція у неї явно вузькувата.
Напишу у суд заяву, к бісу розлучуся…
— Ех, соколику,— сердито мовила бабуся.—
Тим розлученням паскудним ні кінця, ні ліку.
А раніше як женились, то жили довіку.—
Генка дивиться спесиво: — Як же тут рівняти?
Ви ж, неграмотні, не вміли і заяв писати.
— Правда, синку,— каже баба.— Тож воно й виходить,
Що, як клепки не хватає, то й наука шкодить.

Рейтинг: 5 - 1 Голосов