Така ти дорога, глибинко,
і так до тебе я ладком,
коли передаєш торбинку
із куркою і молоком.
Хвалю пісні твої живлющі:
ми з ними — вічно на плаву;
і рідне слово невмируще,
та ще традицію живу…
…І так на тебе нарікаю,
кричу тобі про темінь-звих,
як зі свого втікаєш раю
і вибираєш знов не тих.
У серці топчеш сонця
бризки,
догідливо киваєш всім —
і кулишся по базариськах,
й чекаєш,
поки вдарить грім…
Показати коментарі
