Одного разу крамар приходить до попа та й каже:
— Знаєте, батюшко, що?
— А що? — каже піп.
— Давайте об’явимо «чудо господнє»: ніби у вас в церкві ікона обновилась. Будуть люди йти, і вам буде виручка, і до мене будуть у крамницю заходити.
— Оце добре ти придумав, — зрадів піп.
На другий день піп почав розповідати скрізь, що в церкві обновилася ікона і милує людей. Повалили люди до церкви. А крамар мерщій в город та накупив ладану, свічок, оливи. Пішла торгівля. Зажили піп з крамарем.
Одного разу заходить в крамницю чолов’яга на милиці.
— Здрастуйте, — привітався він до крамаря, — дайте, будьте ласкаві, ладанцю.
Крамар важить ладан та й питає дядька:
— До ікони приїхали?
— Еге, — відповідає той, — Кажуть, що у вас тут ікона обновилася та й людей милує.
— Обновилася й людей милує, — відповідає крамар.
— Та й що ж, і помагає воно людям?
— Якже, якже, помагає! — каже крамар.
— Чи всім же помагає? — питає дядько.
От за це не скажу, чи всім, чи ні, — каже крамар. — Знаю, двом добре помогло.
