Дмитро Павличко Біографія (повний опис)

Ім’я при народженні	Павличко Дмитро Васильович
Народився	28 вересня 1929 (90 років) с. Стопчатів, Коломийський повіт, Станіславське воєводство, Польська Республіка, нині Косівський район, Івано-Франківська область, Україна
Громадянство	Польща, СРСР, Україна
Національність	українець
Діяльність	Поет

Дмитро Васильович Павличко (нар. 28 вересня 1929, Стопчатів, нині Косівський район) — український поет, перекладач, літературний критик, громадсько-політичний діяч, Герой України.

Дмитро Павличко біографія (життєпис)

Народився 28 вересня 1929 року в с. Стопчатів, нині Косівський район, Івано-Франківська область, Україна (тоді Коломийський повіт, Станіславське воєводство, Польська Республіка) в селянській родині.

Початкову освіту здобув у польськомовній школі в Яблунові, продовжив навчання в Коломийській гімназії, а далі — в Яблунівській середній школі.

З осені 1945 p. по літо 1946 р. був ув’язнений за сфабрикованою справою щодо звинувачення у належності до УПА.

У 1953 р. закінчив філологічний факультет Львівського університету.

Член КПРС з 1954 по 1990 роки. З 1955 року — член ЦК ЛКСМУ.

Завідував відділом поезії редакції журналу «Жовтень» (нині — «Дзвін»), після переїзду до Києва працював у секретаріаті СПУ. Протягом 1971-1978 pp. Д. Павличко редагував журнал «Всесвіт».

Перша збірка поезій «Любов і ненависть» з’явилася у 1953 р. Пізніше побачили світ поетичні книги «Моя земля» (1955), «Чорна нитка» (1958),«Правда кличе» (1958), — вісімнадцятитисячний тираж книжки було знищено за вказівкою партійних цензорів. «Пальмова віть» 1962. У 1968 р. вийшла збірка «Гранослов», згодом «Сонети подільської осені»(1973), «Таємниця твого обличчя» (1974), «Сонети» (1978), «Спіраль» (1984), «Поеми й притчі» (1986), «Покаянні псалми» (1994). Д. Павличко уклав антологію перекладів «Світовий сонет» (1983). Літературно-критичні праці зібрані в книжках «Магістралями слова» (1978), «Над глибинами» (1984), «Біля мужнього слова» (1988).

Дмитро Павличко на святі 500-ліття Запорозького козацтва. С. Капулівка, 1990 р.

Д.Павличко з дружиною Богданою в Донецьку. Праворуч — В.Білецький
Д. Павличко — один з організаторів Народного Руху України, Демократичної партії України, перший голова Товариства української мови імені Т. Г. Шевченка.

У 1990—1999 роках — Народний депутат України.

У 2002 році став почесним профессором НаУКМА. 1 вересня він прочитав інавґураційну лекцію на тему «Українська національна ідея».

З 21 жовтня 2005 року — знову обраний народним депутатом України (фракція Української Народної Партії).

На IV Всесвітньому Форумі Українців, що відбувся в Києві 18-20 серпня 2006 р., Павличка Дмитра Васильовича було обрано Головою Української Всесвітньої Координаційної Ради.

Павличко Дмитро — літературний критик

Дмитро Павличко має великий доробок і як літературний критик. Найповнішим виданням літературно-критичних праць Павличка є двотомник «Літературознавство. Критика», виданий видавництвом «Основи» у 2007 році. В першому томі представлено літературно-критичні розвідки, статті, доповіді та виступи автора, присвячені українській літературі. Тут також опубліковано матеріали про окремі літературні постаті, явища чи події, здебільшого за хронологічним принципом. В другому томі представлено літературно-критичні розвідки, статті, доповіді та виступи автора про світову літературу. Часто ці праці були написані паралельно до прекладацьких проектів Павличка й слугують коментарем та доповненням до його перекладацького доробку.

Літературознавство. Критика. Українська література. — Том 1. — Київ: Основи, 2007. — 566 с.
Літературознавство. Критика. Світова література. — Том 2. — Київ: Основи, 2007. — 465 с.

Павличко — дипломат

З жовтня 1995 до травня 1998 року Павличко був Надзвичайним і Повноважним Послом України в Словацькій Республіці.

Павличко був також Послом України в Республіці Польща в період з весни 1999 року по лютий 2002 року. Завдяки його клопотанню в центрі Варшави за півкілометра від знаменитих Варшавських Лазенок в березні 2002 року було споруджено пам’ятник Тарасу Шевченку.

Павличко — громадський діяч

Д. Павличко — перший голова Товариства української мови ім. Т. Г. Шевченка (1989), голова УВКР (Українська Всесвітня Координаційна Рада) — з 2006 р.

Один з ініціаторів інспірованої Кравчуком невдалої спроби розколу Народного Руху України в 1992 році, названої Всенародний Рух України (ВсРух).

Після покаяння в 1998 р. обраний за списком Народного Руху України депутатом Верховної Ради, однак менше ніж за рік знову взяв участь у невдалій спробі розколу Руху групою Костенка.

Державні нагороди

Державна премія України ім. Т.Г.Шевченка (1977) — за книгу поезії “Любов і ненависть”
Орден «За заслуги» III ст. (27 червня 1997) — за особистий внесок у розробку, підготовку та прийняття Конституції України, активну законотворчу роботу
Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (12 липня 1999) — за вагомий особистий внесок у розвиток дипломатичної служби, піднесення авторитету України на міжнародній арені
Звання Герой України з врученням ордена Держави (27 вересня 2004) — за визначний особистий внесок у розвиток української літератури, створення вершинних зразків поетичного слова, плідну державну і політичну діяльність
Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (25 вересня 2009) — за визначний особистий внесок у збагачення літературної спадщини українського народу, багаторічну плідну громадсько-політичну діяльність та з нагоди 80-річчя від дня народження
Орден Свободи (22 січня 2015) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм
Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (2016).

Твори

Любов і ненависть, 1953.
Моя земля, 1955.
Концерт у царя, 1958.
Чорна нитка, 1958.
Правда кличе, 1958.
Гранослов, 1968.
Сонети подільської осені, 1973.
Таємниця твого обличчя, 1974, 1979.
Магістралями слова, літературна критика, 1978.
Світовий сонет, переклади, 1983.
Над глибинами, літературна критика, 1984.
Спіраль, 1984.
Поеми й притчі, 1986.
Біля мужнього слова, літературна критика, 1988.
Покаянні псалми, 1994.
Антологія словацької поезії XX століття, 1997.
Золоте ябко, 1998.
Сонети В.Шекспіра, 1998.
50 польських поетів, 2000.
Поезії Хосе Марті, 2001.
Наперсток, 2002.
Рубаї, 2003
Сонети (оригінальні твори й переклади), 2004.
Не зрадь, 2005.
Три строфи, 2007.
Аутодафе, 2008.
Мала антологія хорватської поезії, 2008.[13]
Потоп. 2010.
Золоторогий олень. Поема. 2011.
Хай поховають мене на цьому полі. Новела. 2011.
Разом. Вместе: збірка поезій. (з Ратнером О. Г.). — Дніпропетровськ : Герда, 2013. — 176 с.
Вірші з Майдану: Поезії. — К. : ВЦ «Просвіта», 2014. — 24 с.

У фільмах та музичних творах

За мотивами творів Д. Павличка створено:

Олександр Костін написав оперу «Золоторогий олень» (1982)
Євген Станкович — «Реквієм» («Бабин Яр», для солістів, хору та симфонічного оркестру, 1991)Д. Павличко — автор сценаріїв до фільмів «Сон» (1964, у співавт. з В. Денисенком), «Захар Беркут» (1971), а також автор текстів пісень у фільмі «Роман і Франческа» (1960).