Пошук по сайту

В клубі Ваня Говоруха,

Культосвітній працівник,

Закохавсь по самі вуха

У Галину Боровик.

 

Та любив дівчину згідно

Правил власного життя.

Чи ж зітхать, мовляв, солідно,

Розкривати почуття?

 

Бути більш як півгодини

На побаченні не слід.

І тому він до Галини

Був у пристрасті як лід.

 

Досить стримано дав слово,

Що, мовляв, у парку жди: —

Буду там обов’язково,

Пунктуальний я завжди…

 

Вийшла, вийшла дівчинонька,

Стала в парку при вербі.

«Де ж це мій затятий шпонька?» —

Посміхнулася собі.

 

А на другий вечір, гнівна,

З ним зустрілась: — В чому річ?

— Та причина об’єктивна —
Засідали цілу ніч…

 

Тут як випалить дівчина:

— Ось що, голубе ти мій,
Об’єктивна та причина,
І заходити не смій!

 

В небі місяць сяє мрійно,

Тихі верби шу-шу-шу…

—        Ну, так, мила, офіційно
Вийти заміж я прошу…

 

І хотів обнять смагляву,

А вона, немов на зло:

Ні подай мені заяву,

Офіційно щоб було!..

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *