Пошук по сайту

П. Сліпчуку

Низенький, тиха усмішка з лиця

не сходить. А сміється — то від серця.

В високій шапці я зустрів співця:

хто б міг подумать, що він автор «Перця»?

І їй східного він схожий мудреця,

котрий на український дотеп сперся.

Л Лева, чи Осла, чи Горобця

добряче він шпигає під реберця.

Як не сміятися, коли єноти

у нього в байці шпарять анекдоти

п гак дошкуляє звірям гострослов,

що навіть людям завдає роботи,

бо в кожній байці про все те турботи,

що через Глібова заповідав Крилов.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *