байку про чуприну і
— в журнал:
— Від Кругляка не гірш…—
Байку прочитали,
дещо підказали й попрохали:
— Трішки підчикриж.—
Хлопець не образивсь —
твір забрав одразу,
в творчих муках тиждень пережив.
Все, що випирало
і не прилягало,—
він його підрізав, «освіжив»
Знову до журналу:
під «нулівочку», під «бокс» її — чик-чик.—
Виростав хлопчина —
меншала «чуприна»,Врізав дуба пан-нувориш
І в рай потрапляє.
У воротах святий Петро
Допит учиняє:
— Що ти доброго зробив
В житті своїм грішнім?
— Було, старця угостив:
Дав йому поїсти.
— Я також узнать хотів,
Що вчинив, крім того?
— Дав на церкву сто доларів.
— А ще?
— Більш нічого.
— Дайте йому, — Петро в рай
Ангелам гукає, —
Сто доларів, миску супу,
Хай чортів стрічає.
все дотягував, як радили усі…
Мав якісь надії…
Байка й досі в дії,
автор — безнадійно полисів.
