Generic selectors
Тільки точні збіги
Пошук у заголовку
Пошук у вмісті
Пошук у публікаціях
Пошук у сторінках

Друкувати
Давним-давно жив со­бі бідний наймит Іван. Та так-то вже бідно жив, що й не сказати. Думав Іван, думав та й надумав піти на заробітки.

Ішов день, ішов два, а на третій день під вечір при­йшов він у одне село та й пішов до попа на роботу найматись. Попа не було вдома, десь правив службу божу в другому повіті. Поговорив Іван з попадею та й залишився на ніч.

Каже йому попадя:

— Є в мене робота, не легка і не важка. Якщо доб­ре зробиш — добрі гроші заплачу.

Іван не від заробітку, то й погодився. От і каже йому попадя:

— Вмер оце недавно наш батюшка і попросив пе­ред смертю, щоб його поховали в мішку в річці в ніч­ну пору, тоді його душа скоріше в рай попаде.

Здивувався Іван, проте не сказав ні слова: «Чи в річку, то і в річку, чорт з ним. Якщо йому так забанюжилось, відтаскаю».

Іван і не знав того, що минулої ночі ночували в попаді три багаті попи і що попадя, побачивши в них багато грошей, підлила отрути в на­ливочку та й відправила їх грішні душі на той світ, тепер вона хоче і сліди змити.

Отож повела попадя Івана в темну комору, дала йому мішок з попом та й каже:

— Дивись же, кидай аж на середину річки.

Узяв Іван мішок на плечі, присів, і поніс до річки. Приніс, вкинув у річку та й каже:

— Ну й важкущий таки, видно, гріхів багато, заважили. Пливи тепер у рай чи в пекло, про мене хоч куди.

Іде Іван до попаді та й думає: «Ну, добре зробив». А попадя зустріла його та й каже:

— А як же ти, сякий-такий, носив, як він ось тут і лежить?

Почухав Іван потилицю: «Оце так штука». А попа­дя його підгонить:

— Бери мерщій та неси, а то через тебе, ледащо, мій батюшка і в рай запізниться.

Нічого робити, звалив Іван мішок на плечі та й по­ніс. Укинув попа в річку, став та й дивиться, чи не буде знову вилазити. Ні. Витер Іван мокру чуприну та й пішов до попаді. «Ну, тепер уже, — дума, — відпо­чину».

Та де там! Не встиг він на поріг ступнути, як попадя уже сичить:

— Ну, вже як таких наймати, то тільки гроші пла­тить! Як же, ти, бісів сину, робиш, мішок з попом зно­ву дома. Може, ти його й не носив?

Розсердився Іван та й каже до попа, що в мішку:

— Ну, тепер ти в мене не втечеш!

Скинув мішок на плечі третій раз та й приніс до річки. Приніс, поставив мішок на березі, знайшов ка­мінець, прив’язав та й укинув з найкрутішого берега.

— Ху! — зітхнув Іван і поплентався до попаді, лед­ве ноги несе.

Ішов він, ішов, коли глядь — з другого кінця іде ба­тюшка з хрестом і прямо до матушки в двір (то ж батюшка повертався вдосвіта із служби божої додо­му). Як глянув Іван, аж серце в нього забилося:

— А, так я тебе ношу однією дорогою, а ти тікаєш додому другою? Спіймався! Я тебе набігаю!

Схватив Іван камінь і убив попа. Закинув на плечі і побіг до річки бігом, бо вже починало світати. Біг, від гніву не почував ні втоми, ні ніг під собою не чув. Коли це сторож з калаталом як закричить:

— Хто йде?

— Чорт попа несе! — відказав Іван та й подався.

Приніс до річки, прив’язав два камені до шиї та й уки­нув з крутого берега.

— Аж тепер, — каже, — ти не вилізеш!

Та й повернувся до попаді. Іде та й думає: «Бач, який святий та божий, ані стида, ні совісті. Я його од­нією дорогою ношу, а він другою тікає. Хотів умори­ти чоловіка, а ще йому в рай».

Прийшов Іван, а попадя його зустрічає рада та ве­села.

— На ж, — каже, — Іване, тобі гроші за роботу, а тепер ти молодець, батюшка не вернувся.


1 зірка2 зірки3 зірки4 зірки5 зірок
(Оцінок немає, будьте першими)
Завантаження...