Generic selectors
Тільки точні збіги
Пошук у заголовку
Пошук у вмісті
Пошук у публікаціях
Пошук у сторінках

Друкувати
Був собі батько, а в нього один син. От як став батько вже старий, так перестав його син пова­жати і жаліти так, як слід старого батька.

Одного разу почали вони молотити і син на сні­данок нарізав беззубому батькові самих шкуринок, а собі брав м’якушку. Встав батько з-за столу голоднісінький, одначе пішов — таки молотити.

Як стало вже сонечко на обід, син і кличе батька обідати.

— Почекай, сину, — сказав йому батько, — бо ще їсти не хочеться.

Почекав син трохи, а їсти дуже хоче; от він і кличе вдруге батька; а батько знову і каже:

— Та щось їсти не хочеться.

Вже й сонце з обіду звертає, а вони все ще не йдуть обідати. Дивується син, що батько й досі не йде обідати, та й питає:

— Чому це ви, тату, й досі не голодні? А в мене аж шкура болить — їсти хочеться.

— А тому, — сказав йому батько, — що їв шкурин­ки, а в шкуринці увесь хліб; м’якушка ж все одно, що й трава, в ній сили немає…

З тої пори став син собі шкуринку залишати, а батькові м’якушку. А тому так і треба було.


1 зірка2 зірки3 зірки4 зірки5 зірок
(Оцінок немає, будьте першими)
Завантаження...