Прийшла бабця до лікарні,

Каже: — Терплю муку.

Медсестра їй зразу тиць

Градусник під руку.

Та й пішла собі в палату

По усьому цьому.

А бабуся зібралася

Та й собі — додому.

А на другий день вернулась,

Як сонечко встало.

Походила по палатах,

Сестру відшукала.

Щось нишпорить за пазухою,

Тягне звідти руку.

— От спасибі, сестро, вам,

Нате вашу штуку.

Під рукою ніч тримала,

Була аж спітніла.

Вранці встала здоровенька,

Ніби й не хворіла.

Від життя відстала баба

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *