Дід Онисько з хутора Трихатки замість кашкета носить хустку. Квітчасту, кренделясту!
— Мабуть, у вас, діду, вуха простуджені, — висловлюють припущення мешканці сусіднього села.
— Вуха тут ні до чого, — відповідає старий. — Беріть вище.
І земляки беруть вище:
— Лоб, очевидно, протягів боїться…
— Та що ви?! Мій лоб навіть бабину качалку витримує…
— Либонь, од кістлявої замаскувалися, — випурхує черговий здогад.
Дід Онисько хитро мружить очі:
— Е, від цієї не замаскуєшся.
І міцніше затягує вузлика хустки на худій потилиці.
Земляки вже вкрай спантеличені.
— Не інакше, рекламуєте виробника?
— Їй-бо, ні, їй-бо…
— Невже не маєте кашкета?
— Маю, аж чотири…
— То що ж таке з вами? — у людей уривається терпець.
Дід Онисько поправляє квітчасту, кренделясту хустку на голові:
— Хе, це передвиборний презент. Від однієї партії. Не скажу, якої. На хуторі нас живе троє: я, моя баба і баба Явдоха. От стільки хусток і привезли. Мушу носити. Не задарма ж свій голос на виборах віддав!..