В цей час цар гуляв у вільному одязі по дворі і побачив, що якийсь солдат з вартовим сперечається.
— Пустіть його в двір!
Потім запитав солдата:
— Чого ти хочеш?
— Нічого не хочу, — відповів солдат, — лише побачити царя.
Цар сказав, що зараз вийде, і пішов переодягатись в царську одежу, а коли вийшов, запитав солдата:
— Чого ти хочеш, служивий?
Солдат йому відповів:
— Служив я двадцять п’ять років і не бачив вас.
— Так, — промовив цар. — То чим би я тебе нагородив? Може, тобі щось подарувати за твою службу?..
— Ні, нічого не хочу. Якщо царська ласка, подаруйте мені стару кульбаку (Кульбака — дерев’яна частина сідла) від сідла.
— Що ж ти з нею робити будеш? — здивувався цар. — Краще я тобі дам нове сідло.
— Ні, нічого не хочу, дайте лише мені стару кульбаку, — прохав солдат.
Цар засміявся і сказав своєму слузі:
— Біжи, знайди де-небудь і видай цьому служивому стару кульбаку.
— Коли ви вже даруєте мені цю кульбаку, то дайте мені і документ такий, що це саме ви мені її подарували.
Цар швидко написав, що дійсно стара кульбака подарована ним цьому служивому, геть печатку царську поставив.
Подякував солдат цареві і пішов. А як вийшов у поле, закинув стару кульбаку в бур’ян, а документ заховав глибше в кишеню, і пішов у той край, де був великий маєток одного графа під назвою «Стара Кульбака».
З цим царським документом солдат вигнав графа з маєтка і зістався там жити.
Небагато часу пройшло, як граф писав цареві: «Ваше великое превосходительство! Что я вам сделал, чем провинился перед вами. Я остался без хозяйства, а вы им наградили солдата».
Цар зрозумів, що солдат його обдурив, що він видав документ не на стару кульбаку від сідла, а на маєток графа під такою назвою. Довго думав цар і вирішив таке: зібравши великий бал, запросити на нього своїх гостей і цього хитрого солдата, і тут відібрати від нього документ і повернути маєток графові.
Встановили порядок про ведення балу такий: хто п’є до кого чарку, той мусить ударити ложкою його, а коли кому прийдеться пити і бити царя по лобі, той мусив уже попрощатися з своїми маєтками.
Слуги розсадили гостей так, що солдатові прийшлося пити до царя, і це значило позбутися своїх маєтків. Він пустився на хитрощі. Став розповідати всім присутнім одну пригоду, яка ніби-то була в його житті:
— Одного разу я їхав з батьком до млина, але на дорозі мені трапилась калюжа, через яку не можна ніяк переїхати, а коли переїжджати, то треба позбутися коней. Коли об’їхати цю калюжу, то треба набавити дороги в два рази більше. Ну, що мені було краще зробити? Чи їхати через калюжу і занапастити коні, чи об’їхати калюжу в два рази дальше? — запитав солдат.
Всі відповіли, що краще об’їхати, хоч і дальше, ніж позбутися коней. Цар також погодився, що краще об’їхати дальше…
— Ну, то коли краще об’їхати калюжу, то й тут мені краще обминути царя й пити до другого. — І він, проминувши царя, вдарив по лобі другого і випив до нього.
Так солдат обдурив царя і присутніх на балі панів.
