Жвавий лис як загадав, так зробив. Пішов до одного газди на під, страшно очима засвітив, кури ся поперестрашували, зачали кричати. А лис вхватив щось кількоро яєць і приніс, зробив гніздо в дірі і каже: «Ще йду раз принесу яєць, може би, більше курят було». А стара каже: «То йди, лиш уважай, аби тя хто не зловив, бо я би відтак не збанувала».
Пішов він, виліз на під, але вже до другого газди, взяв знов щось кількоро яєць і так само приніс та й каже: «Но, вже боле яйці є, коби ще курячу маму придбати». Пішов вже до третього газди та й якраз трафив, що квочка сиділа коло тої діри, що кури лазять, а діра була не заткана, бо газдиня забула заткати.
Витяг він квочку, пішов до своєї мами та й каже: «Но, вже є і мама куряча». І квочку наповів, каже: «Вважай, якби-с ми недобре сиділа, то тя з’їм». Квочка прирекла, же буде сидіти, та й сиділа цілий тиждень.
Але одного разу спацирували собі попри ту нору два коти та й занюхали яйця в тій дірі. Прийшли, наполошили квочку і випивають яйця. Аж вже накінці вилизують шкаралупу. Лис ся пробудив, учув, що є злодії в його дірі, забіг їх другою дірою; мама дала шнурка, а він пов’язав їх за ноги і повісив на гіллі крислатого дуба, а сам пішов досипляти, бо три ночі не спав. Заткав діру та й спить і нічо не чує.
Але коти дуже жалісно вавкали, а тхір надійшов, і вони як зачали тхора просити, тхір їх повідв’язував, та й коти поутікали. Лис устав, подивився — нема котів, і жаль йому було, що тілько працював на яйця і на квочку, та й нічого з того нема. Відтогди не хотів ся вже з тим заходити та й носив мамі аж до смерті кури.
