Друкувати
Я додому пишу нечасто,
хоч забралась в таку далечінь.
Заважає мені то щастя,
то розваги, то просто лінь.
Мамо моя, не сумуй…

Щиру правду тобі скажу –
до неправди душа не лежить:
я ніколи в житті не тужу,
бо не маю від чого тужить.
Мамо моя, повір…

Що не день – то радість нова.
Що не будень – то майже свято.
Що не слово – то щирі слова,
бо у мене друзів багато.
Мамо моя, не тужи…

Не спіткнуся на жодній з доріг,
не зазнаю в житті образи…
Як вернуся на рідний поріг –
чи впізнаєш мене відразу?
Мамо моя, не плач…
1957

Рейтинг