— Привіт, Пилипе! Провідати прийшов. Понімаєш?
Потім приплентався Прокоша, прозваний Притикою, — приятель Пилипів. Порозсідалися. Погомоніли про погоду, посіви, приморозки. Послухали передачу першої програми. Поки Парася поралася, переглянули пресу. Перекурили. «Прима» подорожчала… Помовчали. Петро почухав потилицю:
— Понімаєш, Пилипе, первачка приніс пляшечку. Поперек пече. Печінка підводить, підшлункова поболює. Певно, похмелитись пора.
— Підтримую, — прогундосив Прокоша.
Пилип покивав Парасі. Парася порізала паляницю. Поставила полумисок пастеризованих печериць, півника притушкованого. Присолили, приперчили. Петро поналивав. Понюхав. Показав палець. Пригубив. Перехилив. Приятелі підтримали.
Повипивали. Повиїдали. Повилизували. Пооблизувались. Парася підсунула пахучі пиріжки. Поставила «Перцівки». Повторили. Перепочили — «підкидним» порозважалися. Погони Прокоші почепили.
Пересварились. Помирились. Поділились політичними поглядами, погомоніли про прийдешні передвиборні перегони.
Покритикували Президента, парламент, Прем’єра, правих, протилежних. Приятелі похвалили Парасю, пішли, похитуючись. Пилип помахав правицею.
Парася подумки: «Пияки! Пройдисвіти! Паразити!»
Поскладала п’ять пальців, піднесла Пилипові…
