Володимир Дрозд хронологічна таблиця
Володимир Дрозд портрет
Володимир Дрозд хронологічна таблиця текст
| Дата | Подія |
|---|---|
| 25 серпня 1939 | Народився Дрозд Володимир Григорович в селі Петрушин на Черніговщині в хліборобській сім’ї. Коли хлопчикові було два роки, почалася Велика Вітчизняна війна, батька забрали на фронт. Мати тяжко бідувала з трьома дітьми. |
| Після школи став журналістом у районній газеті, закінчив університет, доріс до відомого столичного письменника | |
| 1962 | Дрозд двадцятитрирічним юнаком видав першу книжку новел та оповідань «Люблю сині зорі» і одразу був прийнятий до Спілки письменників України. Розпочавши літературну працю як новеліст і продовжуючи вряди-годи друкувати новели, Дрозд поступово утверджується як автор повісті й роману. |
| 1966 | «Білий кінь Шептало» |
| 1967 | «Маслини»,«Семирозум» |
| 1968 | «Катастрофа» |
| 1974 | «Ритми життя», «Ирій» |
| 1979 | «Дорога до матері» — про родину академіка О. Богомольця. |
| 1983 | «Інна Сіверська, суддя» |
| 1983–1985 | Перший головний редактор журналу Київ |
| 1985 | «Спектакль» |
| 1987 | «Добра вість»,«Новосілля»,«Так було, так буде» |
| 1994 | Автобіографічна «повість-шоу» «Музей живого письменника…» |
| 1992 | Шевченківський лауреат |
| І все ж, за словами письменника, його «завжди цікавило, що сказати, а не як сказати», стиль, форма — похідне, а головне для нього в літературному творі «не література, а душа». Власне, людська душа, стан душі сучасної людини, саме трагедія деформації, роздвоєння душі радянського українця, найчастіше, як сам автор, інтелігента в першому поколінні, хворобливого розщеплення її в умовах хворого суспільства, а також її екологія, порятунок душі і є основним предметом дослідження, головним героєм прози В. Дрозда. Був одружений з поетесою Іриною Жиленко. |
|
| 23 жовтня 2003 | Помер. |
Біографії
Посилання
