Вороні бос послав шмат сиру
Як бонус за роботу щиру
На торзі. Раптом, як колись,
Сир в неї вирвав Хитрий Лис,
Що «кришував»
пташині ринки.
Ковтнула наша Гава слинки
Та й призамислилась стара,
Часи колишні пригадавши,
Коли обрізки сиру завше
Могла знайти в кутку двора.
І кряче Псу:
— Збіднів смітник!
Чи люд уже не їсть
скоромне,
Чи економіка у них
Занадто стала економна?
— Немов не знаєш, —
мовив Пес
(Бо нині мудрі пси
мандрівні), —
Що сир тепер делікатес
Такий, що й крихта
варта гривні!
———
Не лише в гав нема готівки
На сир, та прикро,
що «навар»
Зберуть із сиру не корівки,
А переробник та гендляр.
Показати коментарі
