В театрі тім, який втрача
Щодня, щороку глядача,
Де вже виставу не одну
Кона мистецтво на кону,
Неначе хто поворожив —
У трупі творчий дух ожив.
Стрімкого злету час настав —
Іде вистава із вистав!
Така видовищна, така
Проблемна, сильна і стрімка.
Шекспір, Старицький і Мольєр
Таких не відали прем’єр.
За монологом — діалог,
За діалогом — монолог.
Масовка теж не відстає —
Штрихи потрібні додає.
Не шкодували сил митці
В хвилини зоряні оці.
Таке чи буде ще коли:
Вони не грали, а — жили!
Жагу, снагу і серця жар
Мистецтву клали на олтар.
Буяли пристрасті без меж,
Та не радів їм головреж,
І глядачі там не гули,
Бо… збори звітні то були.
І знов виставу не одну
Кона мистецтво на кону
В театрі тім, який втрача
Щодня, щороку глядача.
Показати коментарі
