Було це давненько, але з пам’яті не вивітрилось.
Щойно відкрита сільська забігайлівка з чиєїсь легкої руки тут же прибрала вельми поетичну назву «Степ».
Жнива. Спека жагтить немилосердно. Місцевий колгосп пасе задніх на збиранні збіжжя. Виривати з прориву посилають, як правило, уповноважених від району.
На цей раз у селі з’явився ще зовсім не «обстріляний» комсомолець.
— То де агроном? — спитав у конторської прибиральниці.
— В «Степ» подався.
— А бригадир?
— Теж у «Степу».
— А голова?
— Голова з того «Степу» не вилазить.
— Значить, жнивують на всі сто! — порадів окрилений звісткою ще не «обстріляний» комсомолець і з почуттям виконаного обов’язку хутко накивав п’ятами до райцентру.
Показати коментарі
