Заглядає в очi:
“Свари, бабка, што-нибудь!”
А бабка не хоче.
“Нема!” — каже. — “Как не быть?”
“А нема нічого!”
“Та ну, бабка, не шути!”
“Та нема ж, їй-богу!”
“Так и нет суда на нет!..
А тапор имееш?”
“Та сокира десь була!”
“А вады нагрееш?”
“Та нaгpiю; що ж з води?”
“Ничаво, паладим,
Лиш бы тапор та вада,
Что-нибудь да сладим!”
Горить вогонь у печі,
Окріп закипає,
Москаль бере у окріп
Сокиру кидає.
“Теперь, бабка, если б так
Хоть крупы немного…
Энто было б знаешь что?
Ану-ка, ей-богу!”
Гішла баба до сіней,
Пригорщу приносить,
Але москаль, бiciв син,
Сальця iщe просить.
Внесла баба i сальця,
А далі до юшки
Підкинула i сама
Солі та петрушки.
I все її на yмi
Варена сокира,
А сокиру вже давно
Витягнув псявіра.
Укипіло — їв москаль,
Баба помагала,
Москаль ранець натягав,
Баба доїдала.
Москаль ранець натягнув
Та й пішов, псявіра,
Баба ж сидить та хвалить,
Що добра сокира.
