Бо подумайте самі:
Ну яка в цей день робота,
Коли завтра знов субота!
Знов рибальство і гульня!..
Ледь висиджує півдня.
Мов їжак під ним у кріслі,
Бо одні тривожать мислі:
Хто з колег візьме первак?
Хто парцівку? Хто коньяк?
Підвезе чия машина?
Чи не зірве план дружина?
Обдзвонив колег усіх.
Час би й «змитись»!..
Та на гріх —
Ждуть і курять у приймальні
Два якісь приїжджі дальні.
— Хай заходять! — І Хома
«Блискавично» їх прийма:
— Прибули, на жаль, невдало,
Щось зробить — часу вже мало.
Після п’ятниці ж — два дні
Бази й склади вихідні!.. —
Встав, провів аж за причілок:
— Вже приходьте в понеділок!..
Збувсь прийому, стіл замкнув.
Сів у «Волгу» — і рвонув!..
Штат ще весь в труді, в напрузі,
А Хома давно на лузі.
— Де він? — з тресту в телефон.
— Щойно вибув у район, —
З трубки звична одговорка…
А в Хоми — «вечірня зорька»:
Від перцівки — аж сія
І співа «Гуляю я!..»
(Розпочав уже, безжурний,
Відпочинок свій культурний!).
Марно дома жде сім’я.
Завтра теж — «Гуляю я!..».
То «уха», то раки з пивом…
Змовкни, луже, з птичим співом!
В нього пісенька своя
(Аж хрипить: «Гуляю я!..»).
Два дні з гаком — спів, горілка…
Мало толку й з понеділка:
То похмілка, то спання…
То на службі до півдня
Телефонна «перепалка»:
— Як спочили? Як рибалка?
— Де це? Де клюють соми? —
Крик Хоми… А під дверми
Ждуть і курять у приймальні
Два оті приїжджі дальні.
Вже й курить у них чортма,
А Хома все не прийма!
Ще пройшло хвилин із сорок:
— Прийдем завтра, у вівторок!..
Завтра ждуть… Весь день нема,
Десь когось «стрічав» Хома!
Середа… Звістили черство:
«Він пішов у міністерство…»
Не впіймають, як на зло!
Так до п’ятниці дійшло.
Та яка в цей день робота,
Коли завтра знов субота!
Ви ж упевнились самі:
Тяжко в п’ятницю Хомі!
