Друкувати
Нагнав турок мужика,
Хоче його взяти;
Бща тілько, нема чим
Рук йому зв’язати.

Ото й кличе він його.
“А ходи-но!” — каже.
А той собі на умі:
“Знаю тебе, враже”,

I схилився у траві,
В небо поглядає,
“Боюсь,— каже,— пане мій!
Бо шуляк літає!”

“Та не бійся,— каже той,-
Надери лиш лика,
То ми того шульгара
Зв’яжемо до лиха!”

А той усе на yмi
Свою думку має.
“Боюсь,— каже,— пане мій!
Бо шуляк літає!”

“То я ж,— каже,— піду сам
Та надеру лика!”
Злазить турок iз коня
Та й іде до лиха.

Тогди мужик iз трави
Піднявся поволі,
Скочив живо на коня
Та й шмалить по полі!..

“Шульгар! Шульгар! Стережись!” —
По лісі загуло.
“Матері твоїй шульгар!” —
3 поля відвійнуло.

Рейтинг