В одному лісі жив Соловей. Він часто влаштовував концерти. Коли співав, навколо панувала тиша. А співав він про весну, про кохання, про тривогу пташиних виріїв…
Та ось у лісі з’явилась Ворона, звичайна чорна Ворона, яка прилетіла з чужого краю і зовсім не розуміла мови тутешніх птахів. Невдовзі відбувся концерт пернатої гості. Вона кричала на весь ліс. Так махала крилами і вихви-цювала хвостом, що гілка тряслась разом зі співачкою.
Гадаєте, птахи освистали її? Вони захоплено щебетали, хвалили Ворону.
— Це справді «зірка» лісової естради! Темпераментна, оригінальна!
— Хіба можна порівняти її з солодкоголосим Солов’єм?
— Ще б пак, адже це залітна співачка! Правда, ми не розуміємо її слів, але ж сьогодні модне все незрозуміле!
Після цього птахи розкритикували Солов’я, оголосивши його спів солодким і примітивним.
Ображений Соловей пішов на пенсію. І нині, знічений від сорому, ховається в тіні гілок.
Ворона стала уславленою співачкою. Подейкують, що вже стала лауреатом премії Солов’я.
