В переповнений автобус запхалася захекана жіночка з чималою клітчастою торбою. Аж ось біля чоловіка з такою ж чималенькою клітчастою торбиною вигулькнуло вільне місце, і вона плюхнулася туди. Перекинулася з ним кількома словами і задрімала, а через якийсь час стрепенулася, схопила свою ношу і вийшла.

Настала черга виходити й чоловікові. Взяв багаж, вийшов, проніс кілька метрів, зупинився. Відкрив торбу – не його. «Де ж шукати тебе, жінко?». Повернувся на зупинку. Розгублено озирнувся. Аж бачить лейтенант міліції чимчикує – він до нього:

– Допоможіть мені, будь ласка, одну жіночку знайти. Вона випадково замість своєї торби мою забрала.

– А що було у вашій торбі?

– Картоплю віз доньці-студентці…

– А в чужій що?

– М’ясо та сало… Мабуть, на продаж…

– Чесний чоловіче, – засміявся лейтенант, – виручила вас жіночка, то скажіть їй спасибі та й везіть харчі своїм студентам.

Юлія Сулик