Ніби хвиля важка по піску,
Знов літа – на тривожній сторінці…
У хвилину таку нелегку
Не забудьмо, що ми – українці!

А у буднів – стрімка течія…
Де і щастя, і болю, і гніву!
Українонько, доле моя,
Українонько доле мрійлива…

Де вогнем чорний вихор війни,
Де кипить стрілянина кривава,
Там твої, Україно, сини –
Ніби символ козацької слави!

І хай пісня нас не залиша
В ці часи непрості і суворі,
Хай завжди українська душа
Розцвіта, ніби вранішні зорі!

А у буднів – стрімка течія…
Де і щастя, і болю, і гніву!
Українонько, доле моя,
Українонько доле мрійлива…

Володимир Даник