Було це давненько, але з пам’яті не вивітрилось.

Щойно відкрита сільська забігайлівка з чиєїсь легкої руки тут же прибрала вельми поетичну назву «Степ».

Жнива. Спека жагтить немилосердно. Місцевий колгосп пасе задніх на збиранні збіжжя. Виривати з прориву посилають, як правило, уповноважених від району.

На цей раз у селі з’явився ще зовсім не «обстріляний» комсомолець.

— То де агроном? — спитав у конторської прибиральниці.

— В «Степ» подався.

— А бригадир?

— Теж у «Степу».

— А голова?

— Голова з того «Степу» не вилазить.

— Значить, жнивують на всі сто! — порадів окрилений звісткою ще не «обстріляний» комсомолець і з почуттям виконаного обов’язку хутко накивав п’ятами до райцентру.

Віктор Вовченко

Віктор Вовченко Не в той степ