Україно, рідний краю,
Перед тобою чоло схиляю.
Пам’ять леліє багато доріг,
Що знову ведуть на твій поріг.

Серце гучно в дзвони б’є:
Є в мене Вітчизна, є!
Бажана, як та жар – птиця,
Україна білолиця!

Як дівчина, вона гожа,
На ясне сонечко схожа.
А характер в неї з криці,
Душа – з чистої криниці.

Як до неї пригорнешся –
З джерела води нап’єшся,
Добре серце мати будеш,
Про нужденних не забудеш.

Вчить мене Вкраїна люба,
Що війна – то наша згуба.
Та, як треба, зможем стати
На твій захист, рідна мати.

Валентина Кундель