Цього літа я гостював у своїх родичів на селі. Мене здивувало: свого бика вони називають музикантом.

— Чому ви його так величаєте? — запитав я хазяїна і пожартував: — На чому він у вас грає?

Хазяїн розповів мені таку історію. Поруч нього жив жених-аферист, парубок-перестарок, який ніде не працював, а тільки безперервно женився, перетворивши весілля у бізнес. Ото піде до міста (воно під боком), де його ніхто не знає. Познайомиться з дівчиною на вулиці, запропонує їй руку і серце, а коли та не відмовить, поскаржиться, що, мовляв, тимчасово не працює, бо установу, де він досі трудився, недавно закрили, і на весілля він не має коштів.

І обманута дівчина своїм коштом справляє весілля. Та не встигнуть відгуляти його, як жених оббере молоду дружину, ноги на плечі — та й поминай як звали: знайомиться з іншою. Останнього разу таке весілля за рахунок нареченої справляли на свіжому повітрі недалеко від лісу, де паслося стадо худоби разом із биком. Коли гості, випивши і закусивши, перестали співати і тимчасово вийшли з-за столу, їх місце зайняли музики, залишивши весь свій інструмент просто на землі.

І тут на весілля прибіг з лісу наш бик. На виду в усіх він нахилив свою рогату голову над трубами і почав нею крутити туди-сюди, поки не зачепив на роги найбільшу трубу — тромбон — та й гайда з нею бігати за гостями. Музиканти кинулися до нього, щоби забрати трубу. Але де там! Бик, як шалений, носився з трубою на голові за гостями і розігнав весілля. Аж доки не підбіг пастух і не зняв з бика інструмент. З тих пір цього бика в селі інакше й не називають, як бик-музикант. А жених-аферист незабаром утік із села. У вашому селі він іще не з’являвся?

Іван Безручко