Дмитро Білоус

— Любі діти, хто з вас тему візьме, — каже вчитель, — тема не важка: розказати […]

Що не мова — чудо, диво. Чув, наприклад, ти оці назви — як звучать красиво білоруські […]

А мова не корилася царю — ані царю, ані його сатрапам, з орлом двоглавим* стаючи на […]

Добре слово настрій, дух підносить; забувати, друже мій, не варто, що для настрою і жарту досить […]

Порипують роменським шляхом гарби, Сулою тихо хлюпають човни. І плине люд з своїм нехитрим скарбом на […]

На світі білому єдине, як і дніпрова течія, домашнє вогнище родинне, оселя наша і сім’я. Ми […]

Як була після війни розруха, дядько Білик взяв торбину: що ж, поки що прощай, ріка Ревуха! […]

Бистрі очі, вмілі руки, рухи точні, як слова. Вияв радості і муки — слова, мови плоть […]

Як прислів’я чудове, йде від роду до роду, що народ — зодчий мови, мова – зодчий […]

Є на київській околиці восьмирічка в Крюківщйні. Знаєш, чим відома школа ця всій великій Батьківщині? Слідопитами […]

Юнацькі марення захмарні. Польоти… Зоряні путі… Й наївні вчинки незугарні — все тут уперше у житті. […]

Де я вперше чув російську мову? На Роменщині, в глухім селі. В пам’яті моїй зринає знову […]

У спеку й дощ – без паніки – і ясним гожим днем з учителем ботаніки ми […]

З коси бузько летів на балку (косар косу там брав на брус), і сів бузько в […]