До батьків, до Яблунова,
В рідну хату і садок
З політехніки зі Львова
Гостювать прибув синок.
(На обід прибув, до речі.
Стіл накрили в акурат!)
Мати вийняла із печі
Двоє смажених курчат.
Батько всім налив чарчини,
Більшу, звісно, дав синку.
— А яку науку, сину,
Ти вивчаєш там? Яку?
Син підняв до стелі руку:
— Мудрість, тату! Висота!
Не збагнуть вам ту науку,
Ви ж, пробачте… темнота!
Ось курчата ці: фактично
Двійко тут, хоч як бери.
А візьми математично,
Помудруй — і вийде три!
— Не мели дурницю, синку!..—
(І, як видно, розізлив).
Той схопивсь:
— Одну хвилинку! –
Щось помножив, поділив…
— Ось вам, — каже, — рівно троє.
Доказ точний і ясний!..—
І промовив до старої
Сивий батько мовчазний:
— Якщо так виходить в Петі,
Будуть двоє ці для нас,
Він хай їсть оте вже, третє!
Всім по одному якраз!
1960
