Чоловік Карпо Крутій.
Чоловік —
поглянеш збоку —
При здоров’ячку, нівроку!
Як на техніку рівнять,
То, мабуть, він сил на п’ять!
Щоб захтів — звернув би гору!
— От кому в гарячу пору
Заробляти б трудодні! —
Всі казали.
Але ні!
Мав Карпо той хитру вдачу:
Він возив молокоздачу.
Набере вершків бідон,
Запряже воли в фургон,
Звісить ноги через планку
Й «супроводжує» сметанку!
За селом Карпо Крутій
В лісосмузі молодій,
По секрету, на хвилинку
Кожен день робив зупинку.
Озирнеться крадькома,
Чи людей навкруг нема,
Стане вище на фургона,
Встромить голову в бідона
І тайком сметанку п’є…
Норми три, було, дає!
Вип’є з глечик у запалі,
Крикне «гей!» і їде далі.
Через хитру вдачу ту
Вскочив ледар у біду:
Поправлявсь, п’ючи сметану,
Та й поправився «зверх плану»!
І недавно в лісосмузі
З ним нещастя сталось, друзі:
Хвацько вибрався на віз,
У бідон по плечі вліз,
А назад смикнув — о боже! —
А назад — ніяк не може!
Довго смикався і вщух:
Не пускало біля вух!
Опустив Карпо долоні
Й думу думає в бідоні:
Хоч мені тут є що їсти,
Та з бідона треба ж лізти.
Хоч і скрутно як-не як,
Треба вибратись однак!»
Смикав рівно й з вихилясом,
А воли собі тим часом
Постояли та й пішли
(Шлях той знали ж бо воли!)
Попід гору, там, де гречка,
До райцентру, до містечка!
Невідомо, що б було,
Та Карпові повезло:
Стрівсь якраз при цьому ділі
Голова його ж артілі.
Швидко дав Карпові лад:
Завернув воли назад
Й на току при цій нагоді
Так страмив при всім народі,
Що котився полем сміх,
А Карпо сказав при всіх:
— Відтепер я, громадяни,
Вік не їстиму сметани!
Ще скажу громаді всій:
Я віднині не Крутій,
Хліб легкий шукав доволі,
Буду з вами, буду в полі!
Так Карпа змінила, друзі,
Та пригода в лісосмузі.
1950
