Почав установлювати — дві секції зайві! Знову переміряв — 30 метрів! Заміряв кожну секцію — півтора метра! Степан ледве не збожеволів. Умочив голову в діжку з водою, аби вона трохи прохолола. Аж тут сусід — учитель математики — нахопився:
— Важко на похмілля? — питає.
— Яке там похмілля, — зітхнув Степан. — Займаюсь чортячою арифметикою. Кінці з кінцями не сходяться.
— Зараз зійдуться, — запевнив сусід.
Він заміряв рулеткою довжину ділянки, де має стояти огорожа. Вийшло тридцять метрів. Поділив на півтора метра — ширину секції. Вийшло двадцять. А чому ж дві секції зайві? Очі в сусіда почали сходитись рогом. Він перехрестився і теж умочив голову в діжку з водою.
— Що це тут у вас за катавасія? — вийшла з хати теща.
— От ще ви скажіть: тричі по десять метрів — скільки буде? — запитав очманілий Степан.
— Тридцять, — відповіла теща.
— Тридцять поділить на півтора метра — скільки буде?
— Двадцять.
— Так чого ж дві секції огорожі зайві? — звів до неба руки Степан.
Теща дещо зніяковіла, а потім бухнулась на коліна:
— Сповідуюсь, як на духу. Я твою рулетку ненароком облила фарбою. А щоб ти не сердився, метр пофарбованого вирізала і зшила рулетку докупи… Вибач…
У зятя і вчителя математики почали потроху просвітлюватись збаранілі очі…
