Це й сталося там.
Зайшла до хірурга в береті мадам.
Присіла. І скаржиться, повна тривоги:
— Болять мені часто і руки і ноги…
Не менш півгодини хірург оглядав.
Мікстури, таблетки, рецепти їй дав.
А десь через тиждень, у пору ранкову,
Мадам у береті з’явилася знову:
— Купила і з’їла вже порцій зо п’ять!
І гроші пропали. І ноги болять.
Ви лікар! Ви мусите дать допомогу! —
Влупила мадам каблуком у підлогу.
— Затямте, що спокою вам я не дам! —
Немов з кулемета строчила мадам.
Діждавшись в її монолозі перерви:
— Це нерви! — аж вигукнув лікар. — Це нерви!
Тепер я вже бачу: причина у них… —
Притихла мадам. Потім лікар притих.
Пішла…
А за два дні в його кабінеті
З’явилася втретє мадам у береті:
— Діагноз ваш, лікарю, гідний хвали,
Причину хвороби ви точно знайшли…
Весела. З-під вій вже не капа сльоза:
— Псує мої нерви клятуща коза!
Коли б не доїла — відро переверне!
Клянусь вам: уже не видержують нерви!
Отож і прийшла я поради спитать:
Тримати козу а чи краще продать?
